<< Главная страница

Микола КулIш Маклена Граса



Категории Драматургiя ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Дiя перша На свiтанку Анеля розбудила матiр i сказала, що ïй освiдчився пан Владик Зарембський i попросив, щоб вона поговорила про сватання зi своïм батьком. Мати спочатку не вiрить, ïй здається, що це сон — хазяïн фабрики, який приïхав iз Варшави на кiлька днiв, щоб розiбратися зi страйкарями, хоче одружитися з ïï дочкою. Вiн чекав вiдповiдi сьогоднi до десятоï ранку.  У цей час у пiдвальнiй квартирi Маклена голосно будить свою сестричку Христину, щоб пiти на канави позбирати кiсток i ще щось ïстiвного, бо знову цiлий день будуть сидiти голодними. Фабрика страйкує, батько безробiтний, лежить зi спухлими вiд голоду ногами. Маклер Зброжек з Ґанку робить ïй зауваження, що вона заважає тому думати й тероризує сестру. Виходить батько Маклени Граса розмовляє зi Зброжеком, ущипливо говорить, що хоч той i вимагає з нього комiрне (за квартиру), але вiн не господар, а лише орендар, i скоро ïх усiх проженуть. Якою б там не була золота драбина, по котрiй можна перелiзти й здобути високi права, вона тримається на пiдвалi, тому в будь-який момент може бути скинута. Зброжкова говорить чоловiковi про те, що пан Зарембський хоче Свататися до ïхньоï дочки. Зброжек зловтiшається й говорить, що то неспроста: вiн купує збранкрутiлу фабрику, а Зарембський хоче врятувати становище за рахунок Анелиних грошей. Ось вiн дочекається десятоï години, пiде в банк, вiзьме грошi й купить усе, так що пан Владек сам буде в нього орендарем, а вiн сидiтиме з родиною на верхньому балконi й питиме каву. Якщо ж дiйсно любить ïхню дочку, хай приходить через три днi. Вичепурена Анеля чекає в саду Зарембського, щоразу поглядаючи на годинника. Зачепила Маклену, стала ïй спiвчувати, потiм попросила матiр, щоб та дала в кошику залишки вiд снiданку. Мати подумала, що для собачки. Маклена взяла кошик, вiддала ïстiвне собацi Кунду, приказуючи, щоб той ïв, а що залишиться, вона радо вiд нього вiзьме. Зарембський, побачивши таку сцену, говорить Анелi, що вiн не може спiвчувати тим, хто вдається до непотрiбного та шкiдливого гуманiзму, проганяє жебракiв i вiдмовляється вiд одруження, бо батько Анелi, як виявляється, був першим i найсерйознiшим претендентом на купiвлю торгу фабрики та всього майна, сприяв його банкрутству. Повернувся додому Граса й сказав, що фабрика продається з торгу, страйкарi нiчого не домоглися, а той хто агiтував, комунiст Окрай, навiть очей не показав. Прийшов у напiвбезтямному станi й Зброжек. Банк, у який вклав грошi, прогорiв, фабрики тепер вiн не купить. Анеля з розпачу лежить хвора. Зброжек, залишившись на самотi, думає у вiдчаï над тим, чи не може заробити якось на власнiй смертi, адже вiн застрахований.   Дiя друга Маклена приходить додому й повiдомляє, що фабрика зачинена i сусiдня теж. Хазяïн сторожiв звiльнив, сам обходить примiщення хоче забрати ïхнього Кунда за сторожа. Дiвчина розповiдає, що бачила, як вели товариша Окрая охоронцi з шаблями наголо, а вiн посмiхався. У пiдвал до Граси приходить пан Зарембський, вимагає квартплату. Батьковi нiчим заплатити. Тодi пан йому говорить, що через три днi сюди прийдуть новi квартиранти. З'являється Зброжек i говорить, що новi квартиранти прийдуть уже завтра о сьомiй. Зброжек i Зарембський гостро розмовляють мiж собою. Зброжек iронiзує, що, мовляв, Зарембський з патрона хоче стати маклером. Той вiдповiдає, що хазяïн може й без маклера, а от маклер нiколи не стане хазяïном, навпаки, стане його кварти рантом. Граса ледь не на колiнах благає Зарембського про вiдстрочку, але той не дає. Зброжек говорить Грасi, щоб той став перед ним на колiна, тодi, може, щось i полегшиться, але чоловiк нiзащо не погоджується. Маклена, почувши цю розмову, гнiвається i кричить, що грошi вона дiстане й кине Зброжековi в лице. Вискакує на вулицю пiд дощ зi снiгом i з розпачем думає, де можна дiстати грошей. Нiхто не дасть. Вирiшує заробити так, як Ванда — пiти на вулицю й запропонувати себе чоловiкам. Жалкує, що мала й худа, соромиться. Нiхто не звертає на неï уваги. I коли, нарештi, пiдiйшов один чоловiк i вони з ним домовилися за п'ятдесят злотих, Маклена вирвалася з обiймiв того та втекла. Хотiла повернутися додому, та не змогла. Пiдiйшла до собачоï буди, стала говорити з Кундом. Але вiдповiв чоловiчий голос. Це же брак, якого вона бачила в саду з дудкою, ночував там. Вони стали розмовляти. Жебрак сказав, що вiн — колишнiй музикант, фiлософ Iгнатiй Падур. Так склалося його життя, люди його не пустили до себе, а от собака пустив, щоправда, не з першого разу. Дiвчина дивується, чого вiн не йде у революцiонери, якщо в нього нiкого нема i вiн проти багатiïв, несправедливостi. От вона б пiшла, якби не хворий батько та маленька Христинка. Пiдходячи до дверей своєï комнати, Маклена почула, як Зброжек пропонує ïï батьковi його вбити, щоб родина отримала страховку.  Адже Граса все одно нiде не зможе заробити, його виселять разом iз доньками. Окрiм того, вiн, Зброжек, i так заслуговує на безкоштовну смерть, адже труïв робiтникiв гнилими консервами, обманював у крамницi, продаючи поганий товар, змiшував сiль iз пiском, шахраював, де мiг. Батько навiдрiз вiдмовляється, говорячи, що не хоче робити такоï послуги й дати можливiсть заробити Зброжекам на цьому грошi. Зброжек iде. Маклена заступає маклеровi дорогу, говорить, що вона все чула i зробить це. Зброжек спочатку говорить, що це в неï голоднi галюцинацiï, потiм питає, чи вмiє вона користуватися зброєю.   Дiя третя На свiтанку Маклена встала, розбудила сестричку, сказала, де сiль i трохи крупи, звелiла зачинити за нею дверi, а якщо довго не повертатиметься, то передати батьковi, що вона найнялася зробити те, на що Зброжек його пiдмовляв. Рано встав i Зброжек. Розбудив Анелю, сказав ïй, що пiде здобувати грошi. I наказав, щоб як вийде замiж, то допускала чоловiка до серця, але нi в якому разi не до кишенi, бо тi про це лише й мрiють. I пан Зарембський, напевне, дiзнавшись, що в них з'явилися грошi, згадає про своï почуття, Маклена прийшла рано, чекає. Мрiє про гусей, котрi б узяли ïï на крилята. Потiм розмовляє з музикантом, котрий ночує в собачiй будi, питає його, чи змiг би вiн убити людину. Нарештi приходить Зброжек. Маклена вимагає грошi. Отримавши, рве ïх i кидає маклеровi. Потiм говорить, що батько розповiсть про його шахрайство, i стрiляє. Бачить музиканта й просить його передати батьковi, що повернеться неодмiнно. I зникає за муром. Чути полiцейський свисток.   Коментар У соцiально-психологiчнiй драмi М. Кулiша Маклена Граса показане одвiчне й трагiчне протистояння людини та суспiльства. Тривога за цей свiт i цю людину — провiдний мотив п'єси. Матерiал для сюжету цього твору дало повiдомлення польськоï преси. Капiталiст, збанкрутувавши внаслiдок кризи 1929 року в Польщi, застрахував своє життя i найняв за п'ятсот злотих безробiтного, щоб той його вбив i не виказав таємницю. Полiцiя арештувала капiталiста, який хотiв, щоб за його смерть родина одержала величезну страхову премiю. Драматург по-фiлософськи переосмислив подiю, подавши ïï в ракурсi соцiального протистояння, наповнивши характери героïв реальним змiстом, хоча й час, i мiсце дiï, i ситуацiя досить умовнi. МИКОЛА КУЛIШ  (1892-1937)   Письменник народився у селi Чаплинцi Днiпровського повiту Таврiйськоï губернiï (тепер — Херсонська область) у бiднiй селянськiй родинi. Закiнчивши церковно-парафiяльну школу, не мав коштiв на навчання далi. Тодi односельцi зiбрали грошi здiбному учневi й послали вчитися до Олешкiвського мiського училища. Там Микола органiзував гуртки демократичноï молодi, за що неодноразово вiдраховувався. В Олешках М. Кулiш почав писати вiршi, фейлетони, статтi, сатиричнi поеми. Грав у драматичному гуртку, де був i режисером, i драматургом. У 1908 роцi вiн вступив до Олешкiвськоï прогiмназiï, але незабаром заклад було закрито, тому довелося ïхати на Кавказ i складати там екстерном екзамени на атестат зрiлостi У 1914 роцi вступив на iсторико-фiлологiчний факультет Одеського унiверситету, але з початком Першоï свiтовоï вiйни мобiлiзований на фронт. 1915-1917 роки провiв на передовiй, дослужився до поручика. У 1919 роцi М. Кулiш сформував у Херсонi Днiпровський селянський полк, з яким воював проти Денiкiна на боцi Червоноï армiï. Самi вiн послужив прототипом одного з головних героïв роману Ю. Яновського Вершники — Данила. Власнi його враження покладенi в основу драматичноï поеми Патетична соната. Вiйськову службу М. Кулiш завершив у 1921 роцi Працював керiвником Херсонського та Днiпропетровського вiйськкоматiв, завiдував Днiпропетровським вiддiлом народноï освiти, редагував газету, був iнспектором шкiл в Одесi, писав. П'єса 97 зробила його вiдомим драматургом. З 1925 року письменник жив у Харковi, спiвпрацював з режисером театру Березiль Л. Курбасом, був у керiвництвi ВАПЛIТЕ. Створив знаменитi п'єси Мина Мазайло, Народний Малахiй, Маклена Граса, Комуна в степах, Прощай, село, Вiчний бунт, Хулiй Хурина, Зона, Закут та iн. У 1934 роцi за деякi своï п'єси був звинувачений у буржуазному нацiоналiзмi. 1935 року заарештований за участь в органiзацiï, яка нiбито мала на метi повалити радянську владу в Украïнi. Микола Кулiш розстрiляний у 1937 роцi на Соловках на вiдзначення 20-ï рiчницi бiльшовицькоï революцiï.

Метки Маклена Граса, МИКОЛА КУЛIШ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 20-30-х РОКIВ XX СТ., ДРАМАТУРГIЯ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 20-30-х РОКIВ XX СТ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, 20-30, РОКIВ, XX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Микола КулIш Маклена Граса


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация